Сьогодні стіни Ukrainische Freie Universität – Український Вільний Університет наповнилися особливим, глибоким змістом. Ми не просто писали Радіодиктант національної єдності – ми творили простір, де пульсує серце нашої ідентичності, нашої незламної української мови. Це був уже 26-й Всеукраїнський радіодиктант!
Цьогорічний текст, глибокий і сповнений надії, мав назву «Треба жити!», і написала його талановита Євгенія Кузнєцова. Слухати ці слова у виконанні неперевершеної народної артистки України Наталії Сумської було справжньою честю і зворушливим моментом.
Це був не просто виклик грамотності, а потужний акт спільної присутності та глибокого зв’язку з Батьківщиною, незважаючи на відстані. Кожна літера, кожне слово, виведене на папері тут, у Мюнхені, було мостом до Києва, до кожного міста й села України.
Ми щиро вдячні, що до нашої спільноти сьогодні долучилися справжні друзі та поціновувачі українського духу:
Генеральний консул України в Мюнхені, Юрій Никитюк, чия присутність стала символом державної підтримки та єдності.
Генеральний консул України в Мюнхені, Юрій Никитюк, чия присутність стала символом державної підтримки та єдності.
Студенти Каразінського університету, які довели, що любов до української мови не знає кордонів і єднає молодь по всьому світу.В цей день ми відчули, як міцно ми тримаємося одне за одного, як сильно нас об’єднує спільна мова, спільна історія та спільна віра у майбутнє. Мова – це наш генетичний код, наша зброя і наш скарб. І сьогодні ми її укріпили.
Дякуємо всім, хто був з нами! Пишімо, говорімо і живімо українською – бо це наша невід’ємна сила!
