22 листопада Український Вільний Університет схиляє голову перед невинними жертвами Голодомору-геноциду 1932-1933 років. Наші серця наповнені глибоким сумом і непохитною рішучістю берегти пам’ять про цей страшний злочин проти людства.
Представники Університету – канцлер Дмитро Шевченко, доктор Роман Тютенко та доктор Лілія Бондаренко – взяли участь у заходах вшанування, які розпочалися з Божественної Літургії в Катедральному Соборі Покрови Пресвятої Богородиці та святого апостола Андрія.
📖 Слова, що проникають до глибини душі
Літургію провів Декан Отець Володимир Війтович, чиї глибокі слова стали духовним стрижнем цього дня:
“Знищення людини породжують сумнів і породжують також запитання до Господа Бога. Де б був Бог в ці хвилини, коли мільйони людей страждали? Певно, воно залишиться завжди… таємницею. Хоч Боже провідіння гладить усі, що відбувається з усіма нами, що відбувається з цим цілим світом, однак ніколи, напевно, не наважимося говорити, що людські трагедії є частиною цієї Божої волі… Господь Бог не каже ніколи людині вбивати. Він каже навпаки. Господь Бог каже людині любити… Коли людина вбиває іншу людину, тоді вона завжди діє проти Божої волі.”
Отець Володимир наголосив: “Свободу Господь Бог дає людині для того, щоб ми робили те, що є добре… щоб ми допомагали і любили інших людей.”
Сестри поставили посеред храму хлібину – символ життя і страшної трагедії, коли мільйони людей були позбавлені навіть цього.
“Сьогодні ми молимося за жертву Голодомору, за їхні душі, за їхнє вічне спасіння. Нехай Господь Бог пам’ятає цих людей кожного по імені і своєму царстві. Будьмо тими людьми, які не є майбутні, будьмо тими людьми, які пам’ятають.”
🌾 Покладання колосків і непохитне єднання
Після Літургії громада поклала колоски та свічки до пам’ятника жертв Голодомору, символізуючи нашу спільну скорботу та пам’ять.
Зворушливе слово виголосив Генеральний консул Generalkonsulat der Ukraine in München Юрій Никитюк, підкресливши жахливість цієї трагедії:
“Це одна з найстрашніших трагедій в історії людства, і ми маємо це пам’ятати… Українці в 16-й годині за київським часом запалювали свічку на знак пошани до жертв цієї жахливої трагедії, на знак єднання, що ми пам’ятаємо, що ми не забудемо цього злочину… Найстрашніше те, що загалом пам’ять повинна мати ім’я.”
Генеральний консул закликав до дій: “Наше головне завдання – це зробити те, щоб пам’ять про Голодомор була внесена в підручники історії, в тому числі, в цій країні… До людей маємо робити все від нас залежно, щоб Німеччина, щоб світ знав про цю жахливу трагедію.”
У цей драматичний час, його слова прозвучали, як обітниця: “Україна була і буде, і ми нікому не віддамо свої території, нікому не віддамо свою ідентичність. Це заради цього наші люди билися, заради цього наші люди помирали, і заради цього ми повинні пам’ятати про наші трагедії і нести високо наші досягнення і наші перемоги.”
Кульмінацією вечора стало зачитування громадою свідчень людей, які пережили Голодомор, та показ документального фільму “Тінь” в Домівці церкви.
Професор, доктор філософії та відома громадська діячка Дарина Тетерина-Блохин, яка активно досліджує та поширює правду про Голодомор, поділилася власною глибоко особистою історією своєї родини про ці тяжкі часи.
Український Вільний Університет разом з усією громадою закликає: Пам’ятайте! Несіть правду про Голодомор! Тільки так ми зможемо вберегти світ від повторення подібних злочинів.
🇺🇦 Вічна пам’ять жертвам Голодоморів 1921–1923, 1932–1933, 1946–1947 років. Ми пам’ятаємо і боремося!
Доктор Лілія Бондаренко
