3 червня у Львові відбулася подія, яка до сліз щемливо й водночас надзвичайно сильно нагадувала кожному з нас: наша нація тримається на величі людського духу, взаємній підтримці та безмежній вдячності. IV щорічний мистецько-патріотичний захід «Вечір вдячності», організований ТРК ПЕРШИЙ ЗАХІДНИЙ та Радіо ПЕРШЕ, став не просто урочистістю, а справжнім місцем сили, де вшановували тих, хто щодня творить новітню історію нашої свободи. Цьогоріч захід став подвійно знаковим, адже його приурочили також до 10-річчя діяльності обласної телерадіокомпанії, яка всі ці роки тримає інформаційне небо над Україною.
Для нашої університетської спільноти цей вечір став особливою сторінкою. Ректорка Українського Вільного Університету, професорка Лариса Дідковська, долучилася до події, щоб від імені всієї нашої академічної родини висловити глибоку шану людям, які своїми вчинками надихають світ. Пані Ректор мала надзвичайно щемливу та відповідальну місію – вона вручила нагороду «Серце вдячності» людині, чия незламність стала символом усього вечора.
Цю відзнаку отримав Захар Бірюков – ветеран російсько-української війни та волонтер. Захар втратив на фронті руки та око, але знайшов у собі титанічні сили зібрати власне життя заново. Сьогодні він продовжує активно допомагати війську та підтримувати своїх побратимів. Його слова стали справжнім маніфестом вечора:
«Коли росія у 2022 році розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, багато хто у світі казав, що її неможливо зупинити. Але український народ довів протилежне. Адже сила української нації полягає в тому, щоб перетворювати неможливе на можливе».
Ділячись своїми емоціями після цієї глибокої події, ректорка УВУ, професорка Лариса Дідковська зазначила:
«Коли стоїш поруч із такими людьми, як Захар, відчуваєш неймовірну силу, що ламає будь-які закони фізики та логіки. Це і є справжній, живий дух нашої нації. Кожна рана наших захисників – це наш спільний біль, але кожна їхня посмішка, кожен крок уперед – це наша спільна перемога над темрявою.
Для Українського Вільного Університету велика честь бути частиною цього вечора і вклонитися людям, які своєю незламністю дарують нам можливість жити, навчати, берегти наше рідне слово та мислити вільно. Вдячність – це те, що тримає наш внутрішній людський компас, а пам’ять про їхній подвиг – це те, що робить нас непереможними. Академічна спільнота УВУ по всьому світу сьогодні схиляє голови перед кожним, хто захищає наше право бути українцями».
ІСТОРІЇ, ЩО ВИПІКАЮТЬ СЕРЦЕ ТА ДАРУЮТЬ НАДІЮ
Цей вечір відкрив світові ціле сузір’я неймовірних людських доль, де кожен лауреат – це окрема барикада нашого спільного фронту:
▫️Медицина на межі людських сил: Нагороду отримав Тарас Кобза – судинний та військовий хірург зі Львова, який регулярно виїжджає у найгарячіші прифронтові райони, витягуючи наших поранених воїнів із лап смерті.
▫️Династії рятівників: Одними з головних героїв стали брати-близнюки Роман та Андрій Грицаї – представники вже четвертого покоління рятувальників ДСНС у своїй родині. Роман координує рятувальні операції, а Андрій впроваджує безпілотні системи та робототехніку для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій. Вони отримали свої нагороди з рук очільників області.
▫️Віра та реабілітація: Отець Михайло Чабан разом із салезіянською спільнотою створив ампфутбольний клуб «Покрова АМП» – унікальний спортивний простір, де військові після важких поранень та ампутацій проходять реабілітацію і знову знаходять смак до життя.
▫️Життя, що перемагає смерть: Сльози на очах присутніх викликало посмертне нагородження Оксани Бриндзак, яка створила простір взаємопідтримки для літніх жінок. Попри її трагічну загибель в автокатастрофі, справа Оксани продовжує жити. Відзнаку з рук майстринь соціального підприємства «Вбрані» отримала її мама.
▫️Маленькі герої великої країни: Юний волонтер Богдан Калинів створив музей у своєму селі Коростів і самотужки співпрацює з десятками військових бригад, доводячи, що для допомоги армії немає вікових обмежень.
▫️Рекорд заради найменших: Особливе визнання отримала Катерина Ідзик, яка здала понад 300 літрів грудного молока для Банку Львівського перинатального центру, врятувавши сотні передчасно народжених малюків. Цей зворушливий рекорд внесли до Книги рекордів України.
Поруч із такими людьми приходить чітке усвідомлення: академічна свобода, розвиток науки, виховання нових поколінь українців у Європі та світі – усе це є можливим лише тому, що хтось на передовій, у шпиталях, у волонтерських центрах та на інформаційному фронті тримає наш щит.
Завершився цей теплий вечір символічно – музичною програмою співака Остапа Дрівка та музикантів, які наразі самі проходять реабілітацію у Львові після поранень. Життя триває, попри все.
Український Вільний Університет завжди стояв і стоятиме на засадах збереження української сили, ідентичності та свободи. Наш обов’язок сьогодні – бути надійним тилом, пам’ятати ціну кожного дня та невпинно дякувати.
Дякуємо організаторам за світло серед ночі. Дякуємо кожному Герою за життєвий дороговказ. Тримаємо інформаційний, культурний та освітній фронти разом!
Слава Україні! Героям Слава!
Автор допису – доктор УВУ Лілія Бондаренко
