Ректорка Ukrainische Freie Universität – Український Вільний Університет, професорка Лариса Дідковська, 9 листопада 2025 р. здійснила візит до Українського цвинтаря у Шьонрам-Фільц поблизу Лауфена на Півдні Баварії – місця вічного спочинку наших співвітчизників, чиї життя обірвала жорстокість Другої світової війни.
Разом із пані Ректоркою пам’ять полеглих вшанував Генеральний консул України в Мюнхені Юрій Никитюк.
Скорботна історія Шьонрам-Фільц
Цвинтар у Шьонрам-Фільц – це мовчазний свідок трагедії українців, примусово вивезених на роботи до Німеччини під час Другої світової війни. Це місце було частиною колишнього табору, який у 1944-1945 роках слугував ізольованим шпиталем для хворих на туберкульоз примусових робітників. Більшість із них були українцями.
Тут знайшли свій останній прихисток 54 українки та українці (а також один грек), які померли внаслідок набутих хвороб, оскільки працювали на шкідливому виробництві. Серед похованих – і діти, і жінки; наймолодшій жертві було лише 14 років. Їхня доля – це частина спільної історії болю і великих втрат, нагадування про жорстокість тоталітарного режиму.
Особливо зворушливими стали слова ректорки УВУ, професорки Лариси Дідковської:
«Сьогодні ми стоїмо на священній землі. Кожна могила тут – це трагічна сторінка, написана примусом та хворобами. Це крик про те, що український народ завжди був мішенню імперських амбіцій. Наш обов’язок – не просто пам’ятати, а черпати з цієї пам’яті силу для нашої нинішньої боротьби. Ми дякуємо німецькій громаді за спільне збереження цієї пам’яті, яка є свідченням того, що людяність і правда завжди перемагають».
Спільна пам’ять, що дарує віру
Генеральний консул Юрій Никитюк на своїй фейсбук сторінці зазначив: «Відвідав Український цвинтар у Шьонрам-Фільц поблизу Лауфена на Півдні Баварії… Важливо, що українська та німецька громади спільно плекають пам‘ять про наших людей та про лихоліття Другої світової війни. Ба більше, наша спільна взаємодія сьогодні додає нам сили і віри у нашій нинішній боротьбі проти російського агресора».
Ця спільна пам’ять про жертви минулого є нашим непорушним фундаментом. Вшановуючи тих, хто загинув, ми знаходимо нові сили та непохитну віру для нашої сучасної боротьби за свободу та незалежність.
Вічна пам’ять невинно полеглим!
Текст: доктор Лілія Бондаренко
