Із сумом повідомляємо Вас, що 16 липня відійшла у вічність українська ба бразилійська письменниця, перекладачка та науковиця Віра Вовк. Це велика втрата для української громади в Бразилії, де пані Віра мешкала з 1949 р.
Її твори були чи не єдиним джерелом рідного слова для українців у Південній Америці. Вона – авторка збірок поезії «Зоря провідна» (1955), «Єлегії» (1956), Чорні акації (1961), «Любовні листи княжни Вероніки» (1967), «Каппа Хреста» (1968), «Меандри» (1979) та інших. Серед прозових творів письменниці — «Ранні оповідання» (1943 — 1954, «Легенди» (1958), «Калейдоскоп» (1979–2001) та інших. Завдяки її перекладам українською мовою до нас заговорила поезія Пабло Неруди та Федеріко Ґарсія Лорки.
Віра Вовк пройшла нелегкий шлях біженки. Вона на власному досвіді знала, як це втікати від війни, бо ще юною переїхала з мамою до Німеччини, рятуючись від “визволителів”. Проте все життя вона пам’ятала про своє походження і національну приналежність:
«Я ліплена з доброї
Бориславської глини.
Куди не поніс би мене буревій,
Темні ялиці шумлять у мені,
Темна Тисмениці таємниця
Струмить у жилах.
Моя душа стане дзвоном
Старої бойківської дзвіниці,
Щоб голосити за мертвими
І будити живих».
Сподіваємося, що душа Віри Вовк тепер назавжди зможе поселитися на берегах Тисмениці і споглядати безсмертні бойківські краєвиди.
