З великим смутком повідомляємо нашу університетську громаду про те, що 25 лютого 2024 року у віці 92 роки відійшов у засвіти чудовий архітектор і член професорської колегії УВУ, професор Радослав Жук.
Народився проф. Р. Жук 13 вересня 1931 року в Любачеві. Під час Другої світової війни він з родиною переїхав до Канади, де закінчив Університет Макгілл в Монреалі (1956). Ще у студентські роки проєкт української церкви Радослава Жука на конкурсі дипломних робіт вищих архітектурних шкіл Канади здобув перше місце.
Проф. Жук здобув ступінь магістра архітектури у Массачусетському технологічному інституті в Бостоні, викладав у Манітобському та Торонтському університетах, університеті Макгілл та УВУ.
Він представляв університет на наукових конференціях, протягом багатьох років входив до екзаменаційної комісії для дипломних проєктів у навчальних закладах Канади і США, був дійсним членом НТШ і УВАН в Канаді, Королівського архітектурного інституту Канади та членом журі конкурсу на проєкт пам’ятника жертвам Голодомору у Вашингтоні (2009). Автор проєктів багатьох українських церков у Канаді, США та Україні.
Вічна пам’ять.
Найщиріші співчуття складаємо рідним Радослава Жука–сестрі Любомирі та брату Іринею.
Завідувачка кафедри мистецтвознавства УВУ проф. Аделіна Єфіменко поділилась своїми спогадами про професора Р. Жука:
“Для Львова п.Радослав є особливо рідним, бо поряд з багатьма його архітектурними проектами та надзвичайно широкою творчою, педагогічною та просвітницькою діяльністю, він є автором унікальної церкви Різдва Пресвятої Богородиці у Сихівському районі м.Львова.
Як професорка Українського Вільного університету і керівник кафедри мистецтвознавства я мала честь спілкуватися і переписуватися з паном Радославом, брати участь в онлайн-лекціях на запрошення Наукового Товариства Шевченка в Монреалі. Пан Радослав був також обдарованою і музично обізнаною людиною. Познайомилися ми випадково і несподівано у Зальцбурзі на літньому фестивалі, коли почули, що розмовляємо українською мовою. Пан Радослав прилетів з Монреалю в Зальцбург разом з родиною – відомими українськими піаністами Любою і Іринеєм Жуками – професорами Українського Вільного університету. Я згадую насичені і теплі дні спілкування, які назавжди поєднали українців Мюнхена і Монреалю. Вічна йому пам’ять!”
