Ukrainische Freie Universität

Український Вільний Університет • Ukrainian Free University

Доповідь доктора права Мирослави Антонович

Posted on 12/02/2014 by

У середу 12 лютого 2014 року в приміщенні Українського вільного університету в Мюнхені відбулася доповідь доктора права, завідувачки кафедри міжнародного права Києво-Могилянської академії, судді ad hoc Європейського суду з прав людини, доцента УВУ Мирослави Антонович на тему: «Обов’язок покарання за злочини проти людяності в Україні (щодо активістів Майдану) згідно з міжнародним правом», що викликала гостру та жваву дискусію серед слухачів.

47

Мирослава Антонович детально проаналізувала, яким чином у міжнародному праві функціонує обов‘язок щодо покарання за злочини проти людяності (на прикладі Версальського договору 1919 р., Нюрнберзького військового трибуналу, Конвенцій ООН 1948 та 1984 р., Женевських конвенцій 1949 р., Європейської конвенції 1950 р. про захист прав людини, Американської конвенції з прав людини 1969 р., Комітету ООН, Міжамериканського суду та Європейського суду з прав людини, Римського Статуту Міжнародного кримінального суду), хто повинен бути притягнений до відповідальності за ці злочини та які можливості передбачає міжнародне право, коли держава не бажає притягати винуватих до відповідальності за злочини проти людяності.

48

Мирослава Антонович наголосила на тому, що сьогоднішні події в Україні – це результат та наслідок безкарностей, які призвели до узурпації влади однією особою в Україні: «Безкарність за фальсифікації під час президентських виборів 2004 року призвела до ще більших фальсифікацій на парламентських виборах 2012 року. Майдан стихійно виник як протидія злу, як реалізація природного права народу на опір несправедливій владі. Учасники мирного протесту проти корумпованої, морально вбогої та проросійської влади, починаючи з 21 листопада 2013 року, були двічі жорстоко побиті спеціальними підрозділами МВС України «Беркут» (у ніч на 30 листопада і 11 грудня 2013 року). У відповідь на диктаторські т. зв. «закони» 16 січня 2014 року, прийняті з порушенням Конституції України, законодавчої процедури і міжнародних норм щодо прав людини, які перетворювали Україну в авторитарну державу без прав на свободу слова, мирних зібрань та інших свобод, Майдан перейшов у наступну фазу – силового протистояння диктаторському режиму, в результаті якого безліч учасників Майдану стали жертвами репресій. Крім того, ми є свідками того, як в центрі Києва викрадають людей, піддають їх катуванням, б’ють журналістів, медичних працівників, застосовують водомети при мінусовій температурі...».

49

Доповідачка також підкреслила, що згідно з проектом статей щодо відповідальності держав за міжнародно-протиправні діяння, прийнятому ГА ООН 2001 р., держава в першу чергу в особі президента, міністра внутрішніх справ повинна нести відповідальність за ці злочини. До відповідальності повинні бути негайно притягнуті виконавці злочинів проти людяності, тобто беркутівці і «тітушки», які чинили акти жорстокого побиття і катування мітингувальників. В Україні, зазначила М.Антонович, узаконено практику взяття заручників. Т. зв. Закон про амністію перетворив правопорядок на предмет торгу: «цим Законом влада визнала відсутність законних підстав утримання великої групи осіб під вартою, визнала, що політична домовленість домінує над правом, позначила залежність правосуддя від політики і верховенство прокуратури над судом, узаконила недопустимий принцип колективної відповідальності, освятила право держави брати своїх громадян у заручники».

50

Розглядаючи питання обв’язку покарання за злочини проти активістів Майдану, Мирослава Антонович наголосила на тому, що хоча  в Україні було створено Комісію з розслідування злочинів проти людяності, яка працює над створенням Чорної книги злочинів проти Майдану з метою передання цих фактів до компетентних органів, попри те, що опозиція і Рада Європи виконали свої зобов’язання – призначили своїх представників в комісію (Володимира Василенка від опозиції, екс-президента Європейського Суду з прав людини Ніколаса Братца від Ради Європи), влада до цього часу цього не зробила: «національні суди повністю перетворились у маріонетки виконавчої влади та прокуратури і не виконують своїх функцій незалежного і неупередженого судочинства. Звернення людей за захистом своїх прав на свободу від катувань, на свободу мітингів часто ставали приводом не для їх захисту, а притягненням до кримінальної відповідальності за участь у масових протестах. Не притягуючи винуватих до відповідальності, держава в особі своїх органів стає відповідальною за ці злочини. До відповідальності мають бути притягнуті як ті державні службовці, незалежно від займаної посади, які планували злочинні дії, віддавали злочинні накази, так і виконавці цих злочинів».

51

Можливість притягнення до міжнародної відповідальності доктор права Антонович вбачає через міжнародні судові та контрольні органи, а також через звернення інших держав до Міжнародного Суду ООН щодо порушення Україною Конвенції ООН про заборону катувань та інших жорстоких, нелюдських і таких, що принижують гідність видів поводження і покарання: «ефективним стане розгляд позовів  в Європейському суді з прав людини, що вже розпочав розглядати справи  учасників протестних дій на Майданах України. У будь-якому випадку, в нас залишається єдине право – чинити опір проти влади. Майдан не має права розійтись. Ми маємо стояти до кінця!»

52

У рамках заходу можна було також оглянути виствку «Майдан», яку організувала пані маґістр Іванна Ребет.